Щось ніяк не наллється земля дощем :
« Дайте пити! О дайте море! О дайте ще!»
Запахтіли олійкою соняхів гла́ви.
«Що там небові твій невимовний щем!» -
Вомплять пальці, втискаючи кнопочки "клави".
Нагло вірші святкують свої різдва,
Сни сумні, як світлини, де лиця додолу,
Журавлі відлітають із дому додому
І ніяк не нап’ється дощем трава:
«Дайте ж пити! Ну дайте море! Ні, дайте два!»
Петриківський розпис Федора Панко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684999
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: yaguarondi