Струшуй пил
із липових думок
Посміхайся,
коли дуже боляче
Коли серце змерзло - відігрій
Важко йти ?
Повзи, але не стій!
Висоти боїшся?
Пригни з парашутом.
Темноти боїшся?
Подолай свій страх.
Лише не смій втікати чи жалітися,
Бо втеча є найгіршою з невдач.
Вивчай себе,
вивчай завжди щось нове.
Малюй пейзажі на старому полотні.
Пошарпане зроби на вік прекрасним
В очах своїх ти ватру розпали:
Нехай горить, коли душа ридає,
коли вже сил немає рухатись вперед
І доля лагідно тобі мелодію заграє
І раптом ти до успіху прийдеш.
Гори, запалюйся, палай і розгорайся
Ти всі образи попри себе пропусти
Не бійся здатися бездумним ідіотом,
а бійся врешті не доплисти до мети.
(Написала цей вірш на підкорених мною Горганах. 21-ша гора яку я у своєму житті підкорила)
"Гори кличуть тих, чия душа їм по росту" В.А. Белиловский
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2016
автор: Іринка Свердан