Посивів Дніпро наш від біди й негоди,
до Чорного моря несе свої води.
- Куди біжиш, Дніпре? Куди поспішаєш?
Кажуть, що не наша земля та. Не знаєш?
А якщо не пустять і тебе до моря?
Куди біжиш, Дніпре? Ой, скільки ж там горя...
Мало їм, все мало... Раді б не пустити.
Мало... усе мало... Раді б загатити!
Не спинити думку, що до Бога лине.
Дніпра не спинити, що до моря плине.
Бо його це море завжди було й буде!
Ой! Скільки вже бачив... і це перебуде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685014
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.08.2016
автор: Надія Башинська