В однім селі на Україні,
У малій старій хатині,
Дід Андрій з сім"єю жив,
Отой, що ріпку посадив.
Була у дідуся Андрія
Жінка, що звалася Марія,
Ганнуся, внученька його,
Сином привезена в село.
У внучки, доброї Ганнусі
Вже появились добрі друзі:
Собачка Фінка, кіт Мурко
Й веселе мишеня Сірко.
Узяв дідусь якось із ранку:
Сапу, граблі й пішов на грядку,
Земельку гарно обробив
І ріпку-дрібку посадив.
Щодня ходив дідусь на грядку:
Полов, сапав і доглядав.
І воду він носив щоранку
Ту ріпку-дрібку поливав.
Трудився дід Андрій немарно,
Зійшла та ріпка дуже гарна.
Зросла велика, чарівна,
Як у Андрія голова.
Дивився дід,радів, сміявся.
Прийшла пора вже ріпку рвать.
З усіх боків за неї брався,
Не зміг з землі її дістать.
Покликав він бабу Марію,
Удвох за ріпку узялись.
Тягнули довго і уміло,
Та тільки потом облились.
На поміч діду і бабусі
Прибігла внученька Ганнуся.
Утрьох вже ріпку ту тягли,
І знову вирвать не змогли.
Тоді їх внученька Ганнуся
На поміч діду і бабусі
Собачку Фінку привела,
Щоб ріпку вирвать помогла.
Вже вчотирьох взялися дружно
За ріпку із усіх боків,
Тягнули старанно і мужньо,
Ріпка застрягла наче віл.
Прибіг на поміч кіт Мурко,
У п"ятьох тягнули, аж гуло.
Довго, аж доки не стемніло,
Та знову вирвать не зуміли.
Задумавсь дід й баба Маруся,
І внучка милая Ганнуся...
Аж тут на поміч їм прийшло
Маленьке мишеня Сірко.
Гуртом, напружили всі сили
Й ріпка на землю всіх звалила.
А мишеня оте Сірко
Швидко у шпарку утекло.
Зраділи всі: Андрій, Марія,
Ганнуся, Фінка і Мурко.
Всім дуже весело було,
Ту ріпку їло все село.
Таке трапляється і нині
На нашій рідній Україні.
Лиш треба в мирі усім жити,
Трудитись, дбати і дружити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685022
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.08.2016
автор: геометрія