Зимую в країні верби та калини.
Яскраво червона у мене грудина.
А спинка – сіренька і шапочка чорна.
Я змелюю ягоди в дзьобику-жорнах.
Навесні лечу у холодну тайгу,
Виводжу малят, не плекаю тугу.
А осінь наступить, збираю весь рід.
Вертаюсь у край калинових ягід.
(Снігур)
Золотавий окрас має птах,
Вісімнадцять пір’їн у хвості
Проживає в південних степах,
В Закарпатті, де трави густі.
Він не любить високу гору
І літає нечасто. Проте
Так стрибає, немов кенгуру,
Їсть комах і зело молоде.
Змійку, ящірку радо ковтне,
Як знайде десь поблизу води.
Мишка бігтиме - теж не мине.
Та боїться вовків і сови.
Його м'ясо оцінить гурман.
Як же зветься ця пташка?...
(Фазан)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685120
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.08.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)