Я словами засію всю ниву життя,
Ніби зернами поле пшеничне,
Напророчу щасливе тобі майбуття,
Мово рідна моя, ти – велична.
Тож вкладаю в слова свого серця шматок
І пишу їх з любов’ю святою,
Я сплету ці слова в український вінок,
Хай же красить тебе він собою.
Бо пригнічена, мово, ти довго була.
І не мала вже сили піднятись.
Тебе доньки й сини захищали від зла,
Щоб ти в світі могла існувати.
Я хвалу тобі шлю за перлини – слова,
Їх люблю я і ними пишаюсь.
Ти для мене одна – рідна, щира, жива.
Я в словах твоїх мово купаюсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2016
автор: Криницька Ольга