Де зернисті роси, де ожини сині,
Стрінув, наче Мавку, я дівча з Волині.
Зупинилось серце, від краси такої,
Говорило серце: «Що ж ти, брат, накоїв?
Сна я не побачу, спокою не буде,
Тільки тобі буду бити часто в груди.
Бачу виростають в тебе знову крила,
Буде твоя доля по житті щаслива.
Як летиш до неї – солов’ї співають,
Певно її серце теж тебе кохає.»
Де ожини сині, де зернисті роси,
Я дівча цілую, її білі коси
І душа радіє, серце часто б’ється,
Може моя доля щастям озоветься
І тоді у парі ми розправим крила,
Я такий щасливий! Будь і ти щаслива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2016
автор: Віталій Назарук