Сьогодні щось невесело, Губатий вітер крутиться,
хоч ще і не зима. рве гілля й нахиля.
І сонечко сховалося, І звуки глухі чуються,
й на сході йде війна. і тріск, і гуркотня.
Природа нині вже така,
що нам не помага.
Нестатки скрізь, й біда гірка
у пустку загляда.
Життя важке і час збіга, І хати постаріли всі,
на краще змін нема. схилились до землі,
Пустка в селі і край села, бо у селі лишилися
а прийде ж ще й зима. лише старі й малі.
Он дід зігнувсь старесенький,
не йде, а шкандиба.
За ним песик малесенький
пилюку підійма.
Болять у діда ніженьки, А он бабуся зігнута,
болить і голова. на лавочці сидить.
До неба здійма рученьки, Чи їсти в неї нічого,
щось в Бога вимоля. чи серденько болить?..
Задумана, засмучена,
давно живе одна.
Була ж колись усміхнена,
і жвава, й чепурна.
І дід той, і бабусенька,- У місті десь затримались,
давно одинаки. та там уже й живуть.
Їх дітоньки ріднесенькі Чи раз, чи два щомісяця
не кинули таки. їм поміч надають.
Допоки літо-літечко,
онуки в них живуть.
І лагідно, як квіточки,
їм щастя додають.
Як літечко кінчається, А треба ж якось вижити,
їх туга обійма. осінь мине й зима.
Вже їм не посміхається Біди до дна знов випити
ні осінь, ні зима. й діждатися тепла...
Вже осінь наближається,
а потім і зима.
Їх старість спотикається
і сил уже нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685203
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 22.08.2016
автор: геометрія