Яка уже любов була безмежна!
Які красивії слова!
Чи то в руках тримала так необережно?
Чи то крадійка-мавка лісова,
Її собі забрала.
І довго-довго тішилась, сміялась,
Що те, яке було вже моїм –її!
А я, то скаженіла, то слізьми вмивалась...
І еліксир життя шукала для надії.
Вона ж не оживала.
А час летить, а час пливе та не лікує.
Все те, що нам здавалося складне,
Простими акварелями буття малює...
І біль полиновий ...Із часом все мине...
Тебе вже не тримала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: lesi4ka0104