Пишу щоденного листа -
благаю нашого Христа:
нехай війна скінчиться вкрай
та заспіває водограй!
Моє серденько ледь, два роки,
до Бога пише кляті строки -
коли ж покине смерть нас жерти,
чи буде вкрай гарант відвертий.
Чому, й ще досі люд страждає
і хто країну розкрадає?!
Ісусе те ж, обрав цю долю,
подарував незламну волю.
У сорок три, стара вже мати -
доколи й ще їй смерть приймати.
Чи бачили кохання вдови,
у двадцять п’ять сівоголови.
Дочка цілує лист з АТО,
воскреснув б, тато їй… - Будь-хто!
Бо вже на небі пів-родини
серед сирітської години.
Пора, вже час до мирній дії
у наших дітях всі надії.
Країна доки є могутня -
коли у неї є майбутнє!
З небес зійдуть брати герої
візьмуть орала замість зброї.
Час забудови, від руїни -
щоб процвітала Україна!
Юрій СЛАЩОВ©23.08.2016
Дякую, Шосьтацьку Людмилу, за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685143
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685283
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.08.2016
автор: Юрий СЛАЩЕВ