Розчинилися в хвилях світла -
І в душі задзвеніла злива.
І в полях самоти розквітла
Сон - травою ця мить.На диво
Розігналися і -у простір
Полетіли,крильми зріднились,
Сміло впали в небесну постіль
і периною хмар накрились...
Десь між ніччю і днем застигли,
Загубились у часі вишнім.
Лиш зірки,мов космічні стигми,
Наш окреслили всесвіт грішний...
І вертатись назад не варто.
Прокидатися вже - навіщо?
Краще вип*єм терпіння кварту
І чекання, бо сон цей - віщий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Вадим Димофф