Ми сміялись до ночі, до ранку.
Жартували собі між-собою.
Ми тримались за руки у парку,
Я казав: що залишусь назавжди з тобою.
Ми були щасливою парою, уявляєш?
Спільні надії, мрії, спільні сни.
Ми були досить подібними, знаєш?
Романтична, зоряна ніч - і тут такі ми.
Ти була, надзвичайно прекрасною,
Оберегом - була ти моїм.
Була: сонцем, кицею, няшною.
Та у серці, зосталась чужім.
Як на прикрість: погана погода,
Зіпсувала - багато вже днів.
Я чекав, думав: буде нагода,
Хоть зустрінемось, серед снів.
Ми чекали й не знали майбутнє,
Загубились на платформі сюжетів.
А жили - і нам снилось минуле,
Так і не знаю, чи любила поетів.
Спільні принципи й по-ходу життя,
Не дозволяли нам, розійтися.
А я не байдужий і наче суддя,
У котре пригадую, твої словосполучення.
©Володимир Ярославський
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2016
автор: Володимир Ярославський