Двадцять п"ять минає літ,
в нашім ріднім краї.
Здивували ми весь світ,
скинули кайдани.
Двадцять п"ять, скажу я вам,
не так уже й мало.
Тільки жаль,що не всім нам
жити краще стало.
Слава Богу ще живем
у рідному краї.
І вгорі на небесах,
сонце й нам сіяє.
Спокій наш, навіть у снах,
не завжди буває.
Чомусь Бог на небесах
бідних знов карає.
Щось ми робимо не так,
чи молимось мало?
Чи згубили свій талан,
жить ще важче стало.
Ми ж боролися за Правду
і за кращу долю.
Вибирали щораз владу,
ніби ж із народу..
Та там всі, ніби "божки"
керувать не вміють.
Запихаються грішми,
негаразди сіють.
Засіяли в українців
розбрат, недовіру.
Наплодили братовбивців,
що гірші за звірів.
Розділило нас життя
на багатих й бідних.
Хто зумів шось прихопить,
той живе безбідно.
Задарма Крим віддали,
йде війна на сході.
Бідним стало і важким
життя у народу.
Доля стала не проста,
ще й несправеллива.
Убива людей війна,
в чім наша провина?
То ж пора вже усім нам
висновки зробити.
Щоб хоч донькам і синам
краще стало жити.
Відженемо ворогів,
хай навіки згинуть.
Мрії сповнені таїн
у майбутнє линуть.
Нам сьогодні 25!!!
Люди в нас чудові,
Вміють добре працювать,
мають будуть щасливі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685360
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 23.08.2016
автор: геометрія