Добровільно закриті у власних хатинах,
добровільно обмежені в світі.
Ми з народження аж до життя в домовинах
підсвідомо у себе зариті.
Ми обмежені різного виду кордоном,
у кайданах нав'язаних правил.
всі життя ідентично ідуть одним колом,
ми живем, щоб над нами хтось правив.
Поміж пальців стікає життя неопізнане,
невідома нам рідна домівка.
Всі ми зовсім дурні, а гадаєм обізнані —
на очах наших рожева плівка.
І минає життя, за роками роки,
всі ми зникнем і все буде вперше.
Мабуть, час всі буденні убити думки,
і на речі дивитися ширше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685430
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2016
автор: codyein