Горить земля… Й людські палають душі
В полоні нетерпимості й злоби
І робляться вони скупі й байдужі,
Без каяття, без плану, що зробить.
Чому людське в собі вбивають люди
І не вщухає материнський крик?
Допоки вже війна всіх мучить буде?
Чом, Боже, людям розум ти закрив?
Життя ж людське одне бува, єдине,
Щоби безжально нехтувати ним,
Якщо ж самодостатня ти людина,
Зроби усе, щоб не було війни!
31.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685480
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 24.08.2016
автор: Ганна Верес