Країна в бризках сонячних
у цей серпневий день.
І вечір буде зоряний,
наповнений пісень.
І люди задоволені,
на свято усі йдуть.
І бідні, і знедолені
пісні хочуть почуть.
У свята ж вірить хочеться,
не можна жить без свят.
Та декому не можеться
і свята зустрічать.
Людям послухать хочеться
зворушливі пісні.
На сході бої точаться,
люди й пісні сумні.
Живуть люди у клопотах
сьогодні, як завжди.
Шукають в старих ворохах
загублені сліди.
На скронях щодень більшає
жури і сивини.
І доля не світлішає
від болей і війни.
Хоч день сьогодні сонячний,
є радість на устах.
Та дуже бува боляче
і на яву, і в снах.
Простий наш люд турбується,
та не шукає рай.
І мріє він, і молиться:
-Нас, Боже, не карай!
Всі негаразди й прикрості,
хоч в цей день зупини.
Пошли хоч трохи радості
без болей і війни!
Багаті хай не гарбають,
у них і так все є.
В людей сльози не капають,
хоч в свято це своє.
Нехай вже не багатшають,
багаті й не гребуть.
А бідні не біднішають,
по-людському живуть.
Бо ж люди ще надіються,-
мине лиха доба.
Працюють, не жаліються
і ждуть лише добра.
Нехай війна закінчиться,
і МИР прийде навік.
Святом й піснями гріються,
бо ж свято це для ВСІХ!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685543
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.08.2016
автор: геометрія