Туман обійняв нас в свої обійми.
Пізня осіння пора,
тяжко дивитись на дерева без листя,
як після вогнища гра.
Негода давить на серце й душу,
виймає почуття на поверхню,
щоб не думали про неї зверхньо.
Але ж кінець осені й має вже бути таким,
не в змозі віддавати останні сили всім.
Зима її останку радіє,
пірнає в свій білий наряд, животіє.
Зима, не дивись на осінь зверхньо,
прийде й твоя пора,
на п`яти наступить весна
в круговороті безсмертя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685678
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.08.2016
автор: Svitlana_Belyakova