Гортає час сторінку за сторінкою,
І це є сторінки всього Буття.
Може, тому й народжена я жінкою,
Бо без жінок зупиниться життя.
Сьогодні журить світ страшна трагедія,
В Донбасі розгулялась що торік:
Росія хоче нашого переділу,
Щоб Україні вкоротити вік.
Ридають матері, дітей втрачаючи…
Не заживе ця рана й за життя…
А мить для матері, коли, труну стрічаючи,
Сама готова йти у Небуття?
Стоїть Донбас, холодний і задимлений,
У ранах, у глибоких, і в крові,
Й пишається в Кремлі тиран гординею,
А хтось синка в останню путь повів…
Гортає час сторінку за сторінкою,
Де вписані жорстокість і любов,
Ні, той тиран народжений не жінкою,
Тому й не знає про любов, либонь…
15.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685705
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.08.2016
автор: Ганна Верес