Вийшли у море людей моряки
Підняті паруси мрій.
Ніч освіжає і шепчуть зірки
Сповнюють душі надій.
Злитись із водами мас без країв
Впасти у соціум ниць.
Серце бажало міцних почуттів
Погляд не бачив границь
Вуха не чули, як тисячі слів
Соціум з моря кидав.
Водяний люд нишком душі їх їв
Широко рот відкривав.
Море людей упивалось життям
Моряки позбувались думок
Вони з сіллю в очах, поєднались з сміттям
Позмивав їх життєвий поток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685791
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.08.2016
автор: Олексій Сонях