Усе життя немов дитина жив,
все щиро вірив у добро і правду.
Не завжди вистачало в нього слів,
щоб змалювати віру в своє завтра.
Прямий був, казна-що не плів,
відверто він дивився прямо в вічі.
Все бідкався і каганця палив,
коли зненацька затухали свічі.
Отак воно й добігло до кінця,
людське життя, ні довге, ні коротке.
Він так і не досяг свого вінця,
хоча до нього залишались кроки…
21.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116082105210
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685976
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.08.2016
автор: Олександр Мачула