Тоді, коли літо вітається з осінню, розквітають айстри.Стою,милуюся цими барвистими квітами і пригадую,як колись бабуся розповідала одну дуже цікаву легенду.
...Десь високо-високо в небі панувало зоряне царство.Головною тут була Зірка-Мати.Мала вона багато дочок-Зірочок.Гуляли вони небесними просторами, поки Сонце спало.А коли Небесне Світило посилало своїх гінців-промінців на Землю,тоді у зірковому царстві всі відпочивали.
Під час чергової прогулянки одна з дочок-Зірочок відділилася від гурту своїх сестер і полетіла майже до самої Землі.Побачила там красеня-хлопця,який сидів біля річки і грав на флейті.Гра так сподобалася Зіронці,що їй захотілося ближче познайомитися з музикантом.
Коли вона сказала про це матері,та спочатку не погодилася відпустити.Але донька так вмовляла неньку,що та врешті здалася,
дозволила відвідати Землю,тільки з однією умовою:повернутись повинна у визначений час,поки прокинеться Сонце.
Донька пообіцяла вчасно повернутися і стрілою помчала на Землю до річки,де юнак знову грав на флейті.Музика так зачарувала Зірку,
що вона геть забула про свою обіцянку.А коли згадала,було уже пізно.Сонячні промінці вже стрибали по траві,по деревах,віддзеркалювали у чистому річковому плесі.Ось тоді й перетворилася вона на квітку,яку люди й досі називають айстрою.
Вночі,коли зірки мандрують небесними шляхами,їхня сестра дивиться на них здалеку.Але не шкодує про те,що не зможе біьше зустрітися ні з матір"ю-Зікою,ні з сестрами-Зірочками.Мелодія кохання настільки полонила ніжне серденько зірки-айстри,що вона ладна слухати її цілу вічність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський