* «… і такий дар мова!» – а про все не скажеш
Як виразити словом біль і смуток?
Якою мовою – сльози полин пекучий?
А щастя відчуття як передати в слові,
Щоб віддзеркалились життя і я у ньому?
* дарує нам небо – і застерігає: «все – гріх!»
Ти дало – і гріхом все, суровеє небо, вважаєш.
Я ж, земний, не зречусь – ні вина, ні Її, ні любові! –
Не чекай: поки тут, волі й світу забуду принади
І впаду в каяття, – дні мої і без того короткі!
* із присвят Н.: «ой, світ яких смаків в тобі сховала мати!»
Осені присмак гіркий знову в житті у моєму
Серцем відчую; та, вдячний, долі уклінно скажу:
– Як же медове цінити, не скуштувавши гіркого? –
Осінь мине! А з весною зцілить нектар твоїх вуст.
* знову зваблюєш, світе, і душу, і розум, і серце…
І чому ти, душе, ухиляєшся істин, а правду
Так дешево міняєш на марну принаду обману?
Що в тобі від начал небеса із спокус заховали,
Що ведеш в світ, де пристрасть за тлінність життя забуває?
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686069
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Касьян Благоєв