"Лист з минулого"

Пам'ятаю  дуже  добре  той  вечір,  коли  я  сказав  тобі,  що  їду  у  відрядження  до  Барсилони  на  кілька  років,  що  там  мені  не  буде  можна  телефонувати  в  Україну,  не  можна  буде  там  писати  листів  додому.
Ти  почувши  це  розплакалась,  і  ріка  твоїх  сліз  добряче  намочила  мою  сорочку  на  грудях.  Я  намагався  тебе  заспокоїти,  мовляв  я  буду  через  знайомих  передавати  тобі  вітання  та  посилки.  Але  ти  не  хотіла  нічого  чути.  Тоді  я  замовив  у  ресторані  вечерю  з  доставкою  прямо  в  квартиру.  Ми  повечеряли  при  свічках,  і  потім  я  займався  в  останнє  з  тобою  сексом.  Повір  так,  як  тоді  мені  ніколи  і  ні  з  ким  не  було  добре.
Коли  ти  заснула  я  тихо  взяв  валізу  з  речами  і  вийшов  з  квартири,  мене  біля  парадного  вже  чекало  таксі  зазделегіть  замовлене.  Я  мусів  збрихати  тобі  я  насправді  поїхав  до  Ню-йорка,  де  мене  чекало  нове  захоплююче  житття  наповнене  новими  видами  наркотиків  і  різноманітними  видами  алкоголю,  наповненого  гіркого  сумного  щему,  після  перших  ковтків.  Я  не  зміг  сказати  того,  що  було  причиною  мого  різкого  зникненя.  Розумієш  у  мене  почались  проблеми  з  наркотиками  і  алкоголем,  і  плюс  ще  виникли  напади  агресії,  через  вічні  розборки  з  баригами.  І  я  не  хотів,  завдати  тобі  болю,  для  мене  боляче  було  знати  те,  що  я  зможу  тебе  скривдити,  бо  коли  ти  когось  сильно  любиш  і  знаєш  що  ти  є  хворим  і  агресивним,  ти  стараєшся  врятувати  своїх  рідних  від  самого  себе.
Ти  мене  пробач,  і  забудь,  як  страшний  сон.  Це  все,  що  я  можу  тобі  сказати.  Ти  не  намагайся  мене  шукати  у  Ню-йорку,  мене  там  нема,  я  можу  лише  сказати  одне,  що  я  знаходжусь  в  Франції  в  брудному  кварталі  одного  міста  на  квартирі,  де  живуть  одні  наркомани  алкоголіки,  простетутки,  лезбіянки  і  багато  різних  уйобків  та  лузерів,  що  живуть  в  європейських  містах  нашої  планети.
Ти  напевно  хочеш  знати  чим  я  займаюсь.  Знай  я  зараз  курю  косячок  і  занюхую  його  коксом.  Ти  можеш  мене  ненавидіти,  призирати  називати  наріком  кончаним,  але  ти  маєш  мені  дякувати  за  те,  що  ти  досі  жива,  що  я  врятував  тебе  від  свого  божевілля,  яке  тебе  би  погубило  і  залишило  на  серці  глибокі  рани.
Я  тебе  дуже  люблю,  і  ти  пам'ятай  що  в  цьому  світі  покритому  мороком  є  хтось,  хто  тебе  любить..
Прощавай,  моя  дорога  Ліза,  я  буду  тебе  пам'ятати  вічно.
Твій  Санько.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2016
автор: lypnec