Гроза чесала коси.
Сікла дощем по смутку...
Умийся, бо вже досить
Жалю впиватись трунком.
В долоні крапля-бризка -
Розбита сонця кварта...
Підводь урешті риску,
Поки душа на варті.
Вглядавсь у очі вітер -
Шукав собі потіху...
Повір, ти цьому світу
Не винна сліз, ні сміху.
Знов проясніє небо
З негоди каламутне...
З тобою (як й без тебе)
Триває.... Йде... Секундне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686161
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.08.2016
автор: Мар’я Гафінець