Парад в війну – бенкет під час чуми.
Невже цього не розуміє влада?
Невже цього не помічаєм ми?
Чи одного нам не достатньо Сталінграда?!
Невже елітна техніка потрібна,
щоб раз на рік проїхатись парадом?
А фронт тримають хлопці наші бідні
без „броників“, з одним лиш автоматом!..
Зате нацгвардія у латах до зубів,
й на ременях у них новітня зброя.
Між ними й фронтом нездоланний рів,
кого й від кого захищають ті герої?!
Кого потрібно у столиці захищать,
чию потрібно берегти свободу?
Звичайно слуг й гаранта…, їхню мать,
від власного невільного народу.
А потім брязкать зброєю для кого,
кому демонструвати свою силу?
Щоб й далі продавати мати змогу
гуртом і вроздріб Україну милу?
Хода ж нескорених осталась без уваги,
герої справжні ратну справу вже зробили…
Уже нікому не потрібні ті трудяги,
ціною власного життя що Неньку захистили?!
Та прийде час і ще усі прозріють,
бо вже не зможуть всіх і вся дурити.
Якщо не влада, то хоч люди зрозуміють,
що далі так не можна в світі жити!
Серпень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116082702196
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686211
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.08.2016
автор: Олександр Мачула