Розбився грім на бризки,
Ледь, ледь хитнувся хвощ.
І через світлі блиски,
Дрібний посіяв дощ.
І враз залопотіло,
Лиш тільки грім затих.
Земля вмивала тіло,
У струменях тонких.
Дивився Ангел мовчки,
Опершись на крило.
Як та, в яйце завтовшки,
Змивала з пилом зло.
Дивився безтілесний,
Забувши про свій рай.
Як дощ збирався в плеса,
Стікав кудись за край.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський