(на смерть друга)
Я бачив - смерть ходила пишним садом,
Тримаючи люстерко у руці,
Заради справи чи забави ради
Пускала на всі боки промінці,
Бо сонце скаженіло в чистім небі ,
А люд, уквітчаний, собі гуляв,
І всяк люстерку щиро усміхався,
як промінець у око потрапляв.
А що воно таке блищить? - питали,
Назустріч світлу руку простягали -
Старий поважний, чи оцей малий.
А я... мерщій закрив руками очі,
І так один під грушею до ночі
Сидів заціпенілий, мовчазний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2016
автор: Лісник