Розірвати б тривоги кайдани
І спалити намарні жалі.
А інакше ти холодом станеш,
Заблукавши у болю імлі.
Розігнати б стурбовані хмари,
Що упадуть гіркими слізьми.
Відігнати б минуле примару,
Що вдягає у саван пітьми.
Роздавити б весь відчай на порох
І розвіяти вітром надій.
І ненависть- печалі у спорах,
Щоб не сіяли свій буревій.
Все в майбутньому часі бажанням...
Сьогодення ж ланцюг натягне,
Що короткий в своїх сподіваннях.
Все мине... Все мине... Все мине...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2016
автор: Квітка))