Покотилася тиша віночком в занедбаний сад,
Хтось тихенько прикрасив волоссячко своє русяве.
Я швиденько зібрала в торбиночку весь зорепад.
Як насіннячко склала. Яке ж бо воно пречудове!
Ось і день як пісок у годиннику хтось повернув,
Захотілося посередині так туго зв'язати!
Тільки Янгол побачив. І пальчиком тихо махнув,
Ну а я... Намагалася на ніч його цілувати!
Покотилася тиша, розбивши півмісяць і сон.
Зачепилась за хвіртку і сукню свою розірвала.
Ходить тиша сама. Я зварила їй чай і бульон.
Я за всіх помолилась. І Янголів всім побажала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686325
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2016
автор: Відочка Вансель