Я грала у шахи зі злим відьмаком,
Роздивлялась фігури, ходила коньом...
Гра була не проста, проте, не було вороття,
Той, хто програє віддасть відчуття.
Ходила я пішкою, він бив слоном,
Дивився на мене і ухмилявся чолом...
Різко підвівся й порізав ножом.
Мені не боліло. Повіяло холодом...
А далі ферзьом ударив як молотом!
Я зрозуміла що все... я пропала...
Та... розставив шахи знову відьмак,
І далі ми грали... вже просто так...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686332
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.08.2016
автор: Тетяна Власенко