Вже відійшов чарівний Спас,
За ним відходить диво - літо.
І рукавиці про запас
Готують люди працьовиті.
Давно вже скошені поля,
Сповиті в спокій ліси й луки.
Вірою сповнена земля,
Готова з літом до розлуки.
І дні все меншими стають,
І сойки десь в степах голосять,
Спокою світу не дають,
Спинить війну і вони просять.
Про щось шепочуться садки,
Трави вмиваються росою.
Чарівний місяць і зірки
Світ переповнюють красою.
Люди працюють дотемна,
Стрічають осені дарунки.
Їх ще здивує жовтизна,
Зчарують осені гатунки.
Вже відійшов чарівний Спас,
За ним відходить диво - літо,
Сьогодні, завтра й повсякчас
Мрії людей про Мир в цім світі.
Хоч не минув ще літа час
І ранки світять просинню.
Та вже відчутно диво - Спас,-
Межа між літом й осінню!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686445
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.08.2016
автор: геометрія