Свобода!.. Воля!.. І ганьба...
І люди звикнути не можуть,
Що в нас неправда ожива,
Й все поглинає переможно.
Лиш олігарх в раю живе,
Народ бідніє й вимирає.
І як бур"ян бандюг встає:
Краде, руйнує і вбиває.
На люд простий усі плюють,
І кров, як воду, з нього точать.
Самі у розкошах живуть,
А людям голови морочать.
У владі теж є шахраї,
Що мають надприродні статки.
Й завжди в усьому лиш свої
Круті встановлюють порядки.
Сусід вже в очі нам плює,
Й на нашу неньку Україну,
Криваві жерла свої шле,
І залишає лиш руїни.
Вже третій рік іде війна,
Вбива людей наших на сході.
Як ненажерлива чума,
Загроза Миру і Свободі.
Чи там "вгорі" сліпі й глухі,
Не чують голосу народу,
Ворожі там є і лихі,
Продать готові вже й Свободу.
А люд терпить і чогось жде:
Стогне, горює, гине, плаче.
І старцювать у світ іде,
Уже й вороння за ним кряче.
Та небо ж синьо - голубе,
Відходять з нього грізні хмари.
Народ, я вірю, прожене
Отих круків всіх яничарів.
Та ж знають всі: ми - не раби,
Зумієм знов розправить крила,
І не допустим більш ганьби
На нашій рідній Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686453
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 29.08.2016
автор: геометрія