Мені докоряти не смій,
Люблю, як умію.
По вінця зневаги у келихи не наливай.
Шаленства розгублений рій
Розсиплю, розвію.
Кохаючи іншу, мені лишень не докоряй.
Із докору виросте гнів
На себе і тільки.
Покинути хочеш та міцно тримають, мабуть,
Оті почуття навісні,
Настільки, наскільки
Зв"язали?.. замучила трепетним порухом ртуть.
Кричи, а недолікам лік
Почни від сьогодні.
Так легше прощатися, душу втопивши в багно.
Ті докори неподалік
Неначе умови погодні,
Дощем несподіваним впали...таке от кіно.
Дощитиме довго, пробач,
Женитися бідним -
Всі ночі короткі; прощатися - зайва сльоза.
Ти скажеш, укотре:" Не плач,
Копійчано-мідним
Лишуся"...
не плачу, тремчу...
холод в ніч заповза.
28.08.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2016
автор: Ліна Ланська