Поміж полями стрімко мчиться потяг,
кругом мелькають ниви і ліси.
В купе через вікно влітає протяг –
уже настали літечка часи.
Аж раптом збоку – справжнє жовте море!
То соняшник за небокрай цвіте.
До сонця тягне голови, угору,
чарівне диво жовто-золоте!
Милуються дорослі краєвидом,
та з подивом промовила Наташка, –
Такого ще не бачила я, діду...
Розквітнули капець які ромашки!
29.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116082904791
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2016
автор: Олександр Мачула