Осідлала осінь вже коня
З гривою із вранішніх туманів.
Рве вузду пегасова рідня,
Щоб промчати світом нині рано.
Хоч не вистиг добре літа слід,
Золотава пані на порозі.
Урожаєм стелить свій прихід
І дощі ллє долу тонкосльозі.
Ще приволокла з собою сум,
Щедро так приправлений журбою
Понадставових вербових дум
І туманів сірих над рікою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686631
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.08.2016
автор: Патара