З чого складена пустота,
Не кожного своя, а абсолютна,
З людей, нероджених на світ,
Чи тих думок, які ніхто не слухав?
Із квітів, що цвіли лише у снах,
У намірах, ніколи не здійсненних,
Цілунках, що лишились на устах,
Не значущих словах буденних?
Куди зникає спів птахів,
Чи крик новонароджений із лона,
І почуття, до наших днів
Які зберіг, невідомо для кого?
Вони що, також відійдуть
З мого нічого у нікуди,
Якщо це буде пустота,
То як же їх помітять люди?
Хоча, чи треба помічати,
Зусиль ще трохи прикладу,
Навчусь з порожнього в пусте переливати,
І непомітно сам себе туди зіллю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686657
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.08.2016
автор: олег у