(повернення в реальність віртуальності)
325* «я люблю тебе!..» – чи то річки шепіт, чи весни зінання
медом слів заповітно-простих в рай кохання ти вводиш,
а вже що обіцяли ці губи і порух крил-брів,
в мить, як ти в місяць-красень обітницю склала мені:
«буде нам лиш кохання цвісти, нашій долі його кожен подих!»
326* «ти вслухайся, ріко, в ранковий сум обману…»
«я чистих вод ріки надією торкнуся –
хай кола почуттів розгойдують обман…
хай понесе їх сум до тебе дід-туман –
щоб повнився Любов’ю океан!»
327* доле, не дай розминутись…
а час мине. – і може статись так,
що сил мені забракне вірить довго
у вічність почуттів кохання твого –
не обмани мене, дай, доле, знак!
328* спогадом серце сповило любов і надію:
"до першого подиху осені в дім твій ввійду!"
губить надія-кораблик у часі сліди
серед байдужих потоків із днів наших сірих –
не віддавай же, благаю, ту райдугу-мрію
ти на поталу печалей – і в дім наш ввійди!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2016
автор: Касьян Благоєв