Твій келих,... те прозоре скло,
П'янкий напій... напівсолодкий.
В осінній колір, те вино,
Малює дощ... що трохи мокрий.
Жовтаве листя ледь-ледь зблідло,
Гілки оголені стоять.
Втекло за хмари тепле літо,
Птахи, за обрії летять.
Ще павутиння не злетіло,
Ще Осінь тепла та привітна.
Ще нам купатися кортіло.
Вода прозора вже та світла.
Ось зорепади відлетіли
В серпневі ранки. Ніч, вечір’я.
Та лиш туманом оповило мої думки,
Немов ганчір’ям.
Вже літо спить. Дощ миє площу.
Калюжі дзеркалом повсюди.
А журавлі… немов на прощу,
Злітайте з нами, в вирій, люди.
Підем, дорогою у небі,
Стежки давно вже протоптали.
«Прощайте» чути в небі клекіт
Пора прийшла, що ми чекали.
Осінній день, дощів навала,
Та мокрий лист припав на скло.
Ти кажеш, що мене чекала,
Та й я чекав тебе давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686800
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.08.2016
автор: Dema