Не думай: ситий, чи голодний,
Чи я живий, чи вже холодний,
Я увісні прийду до тебе,
І розповім, як мені добре.
Лише тепла твого бракує,
Без нього я щодня нудьгую,
Твого, я там його шукаю,
Бо я кінцівок вже не чую.
А серце вже давно розбите,
У ньому ходить лише вітер,
Нагонить він туди туман ,
Я в тім краю щасливим стану.
Чимало років там прожив,
Та там немає зла,біди,
Там дуже добрі й щирі люди,
Будови такі ,як і всюди.
І цей садок ,що біля хати,
Яблуні, що садила мати,
Квітник пахучий біля тину,
Хтось пестить на руках дитину.
Все ніби хоче говорити,
Про те, як солодко там жити,
Що цінувати треба вміти,
Та батька й мати теж любити.
Щодня пригадую ті миті,
Й душа наповнюється сили,
Для мене кращого немає ,
Те місце називаю раєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2016
автор: pawko83