Останній день цьогОрічного літа.
Стискає серце жмуток жалю. Ах!
Махає ранок п’ятірнею світу,
Малює світлі плями по дахах.
- Вставай до праці, - каже, - випий кави,
Торуй свій шлях і видозмінюй світ –
Не через примхи, не заради слави,
А щоб не вийшов Всесвіт із орбіт.
Встаю, іду. Несу букет проміння –
Ласкаве сонце просто так дало.
Ляга на землю вистуда осіння,
А я її викурюю теплом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686829
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.08.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)