Останній подих літа
Нагадує про мрію.
Душа не обігріта
Ще береже надію…
Так тихо на подвір’ї…
Мов вимерло село…
Чекає надвечір’я,
Щоб сонечко зайшло…
Спекотно на асфальті…
Ховаюся в тіні…
Це Ти у легкім платті?
Примарилось мені?
Дарує погляд милий
Мені небес блакить.
Ти очі опустила –
Минула дивна мить.
Душі тривожна мука –
Не можу підійти.
Примара – то розлука,
Мені її прости…
Живе в душі надія,
Щоб віру зберегти.
Мого кохання мрія…
Чи віриш в неї Ти?
© S.Nemo
31.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2016
автор: Finist