Світ мовчання
Голос теплий
не співає у словах,
погляд світлий
не засяє у дивах.
Бачу тільки
на світлинах образ твій,
в текстах мілко
світ мовчання маю свій.
Байти, біти,
ось ціна всього життя,
гинуть квіти
неживого почуття.
Щира радість
потопає у мені,
жертва-милість
розчиняється в брехні.
Ми обрали життя нереальне,
забуваючи жити своїм,
хоч безмежне воно і глобальне,
але кожен є в ньому чужим.
Голос ніжний,
лине з образом твоїм,
радо кожний,
буде відео новим.
Лайки в світі,
стали вчинками добра,
жити в кліті
ми пішли, та не від зла.
Ми змінилися разом зі світом,
що панує в мережі для нас,
що й душа не цвіте уже цвітом,
бо образить байдужістю час.
Все цінуємо фото й нотатки,
та людини не в цьому є суть,
не потрібними будуть додатки,
коли щастя ніяк не відчуть.
Віктор Цвіт 21.08.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686940
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2016
автор: Віктор Цвіт