ЗАНЕВОЛЕНА…

Я  небезпечна  -  бійся  мого  подиху,
Я  норовлива  -  знай  мене  таку...
І,  може,  буду  першим  твоїм  промахом
Й  останньою  любов"ю  на  віку...

Я  перекреслю  всі  жагучі  погляди,
Що  стрілами  літали  навмання,
Я  замурую  й  будеш  зовсім  поряд  ти
І  можна  обійняти...  обійня...

Перепалю  стожари  із  минулого,
Розправлю  крила  й,  наче,  вільний  птах
У  небо  піднімуся...  Заманулося
З  тобою  загубитись  у  світах...

Бо  вже  настільки  я  душею  зболена...
Хотіла  ж  відректися,  але  -  ні  -
Тобою  я  навіки  заневолена  -
Нам  разом  і  горіти...  не  мені...

Поглянув  ти  і  слів  не  треба  -  сказані
А    сильні  руки  й  тепле  серце  -  ось...
І  я  радію:  ми    тепер  пов"язані
Коханням,  що  тоді  не  відбулось...

       -          -          -

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2016
автор: Наташа Марос