Мене завжди цікавило питання,
Як ми відходим, справді назавжди?
І що по собі залишаєм на прощання,
І що робити з цим, і йти куди?
І взагалі, чи це комусь потрібно,
Стараючись бувати своєрідне,-
Насправді все є зустріччю в трубі.
Де хтось когось чекає без зупинки,
Кіно з життя прокручує назад,
А ми до того тягнемось навшпиньки,
Аби, не дай бог, не підставити свій зад.
То може краще на прощання,
Дверима гримнути, хай чує світ,
І жодних слів, і жодного вітання,
Доколи сам собі не передам привіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687019
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2016
автор: олег у