Сказати хочу я тобі,
Що світ пропав, пропали люди.
Немає благородних на землі
І, мабуть, більш уже не буде.
Занапастили ми усе:
Добро, кохання, Людські вчинки, -
Це вже не наше - це чуже
Залишились лише пусті будинки.
А все ж так є як і раніше:
І світить сонце, і йде дощ.
Звичайних радощів у світі більше
А в людських душах - кілометри пустих площ.
Ніхто не цінить святий дар,
Сліпими стали наші очі...
... хоч і небо не завжди без хмар -
АЛЕ ВАЖЛИВО МРІЯТИ ЩОНОЧІ.
12:05 01.09.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687025
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.09.2016
автор: Юрій Мариніч