Хлопчику, хлопчику...Вилиці високо,
Дивляться очі у сяючий сквер,
Я вже давно не із снів, що наснилося,
Після боїв з недолугістю скверн.
Ти не дивись, хай троянди обсиплються,
Подих твій ніжний зігріє нудьгу,
Бачиш, там в небі, на вичерпній відстані,
Янголи крешуть бездонну пітьму.
Крилами білими небо затьмарило,
Пір*я невпинно летить до землі,
Знов на землі попід чорними хмарами
Люди шепочуть, що ми вороги...
Хлопчику, хлопчику, вилиці високо...
Нас обіймає нестерпна жага,
Поглядом дивним десь в вічності викреше
В скелях, де відданість, - ті імена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687417
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2016
автор: Райка