Не випити мені життя,
Хоч я і мрій вже доливала,
На присмак сенс не віднайшла,
Хоч і живу я вже чимало.
Без сенсу ніби все не так , –
Ще не пожив, і не нажив,
І не родив, й недолюбив –
І в час не той,
Та і для чого?
Вже дивишся – і час минув,
А ти стоїш, ніби й не був,
Лиш дні народження стрічаєш,
(Їх сенс – в старінні планомірнім...)
Життя тече само по собі у кінець.
А в чому ж славнозвісний сенс?..
По нитці плине «збіг обставин»
І все життя немов в кіно:
І Бенси всякі, і Ferrari,
Народу тьма, десь казіно,
І бари, і гуляки п’яні,
Всі шарпають життя одно.
Лиш знати би Для чого
Нам Богом це життя дано...
1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687436
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.09.2016
автор: Лєна Дадукевич