Я сумую так безнадійно і сильно
що здається що зараз тріснуть потолки і зірвуться грозою
думок що заблукали десь там в шторах...
Годиникові хвилини здаються вічністю
що застрягли в склі і не рухаються так безнадійно і холодно...
моторошно...
зупиняється час коли щемно.. коли безсоння і самотність вовтузиться без тебе як мале дитя ...
загострюється
коли переходить за північ..
Холодна подушка шепоче
Твоїм голосом...
Твоїм поглядом...
Твоїми жестами..
здається що ти хворієш шизофренією чи то просто осінь
диктує свої марева...
Чуючи голоси що влазять під шкіру голками навиворіть
перешиваючи сон...
наче на яву
хочеться проснутись...
на ранок ..
з тобою..
щоб ти поруч стискав долонь...
І просто був...
але тебе немає ..
Без тебе божеволію...
Без тебе мене немає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: MADLEN