Осінь ступає тихими кроками ,
тане літо в долонях ночі
Витікає прощаючись пошепки
крізь шпаринки у небі тепло
Заховалось в кишені лісу
і душу сонце лоскоче
Сипле листя з повік ,
наче його не було.
Не ховайся глибоко прошу
світло - лийся потоком
крізь хмари,
Крізь гілля і поля і тумани,
Землю мерщій напувай
Розсипай стрімголов
найчистіші свої дари
Торкайся сердець
і райдужні ріки вливай.
Не біжи ген кудись,
на вершину самого світу
Натруси у долоні
кусень літа ,а
я його вбережу
Ти не бійся не віддам
я тебе холодному вітру
Я тебе у собі стережу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2016
автор: Олеся Шевчук