[img]http://imhomir.com/uploads/images/00/04/01/2014/03/08/b6b0c0.jpg[/img]
Про що з Тобою мовчки говорю?
В саду розмови пахне яблунево,
коли земля з-під ніг. Було би небо,
щоб ухопитись за хитку зорю.
Про що Тобі із тишею мовчу?
Коли, здається, подих втаємничив
очей відлуння і глибокий відчай,
що вітер дме північно на свічу....
А ніч, немов карафа* з кришталю -
сливовим джемом розлилась на пальці.
Ще мить осіннього дебюту в вальсі
і ціла вічність як Тебе люблю...
*КАРА́ФА, и, жін. Те саме, що графин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687696
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2016
автор: Окрилена